Надання домедичної допомоги: 60 питань з ПДР

При відкритому переломі гомілки з видимим уламком кістки потрібно:

• накласти стерильну пов’язку на рану, не виймаючи уламок;

• зафіксувати кінцівку, обов’язково охопивши суглоби вище і нижче перелому;

• транспортувати постраждалого у положенні, яке є для нього найзручнішим і найменш болісним.

Це запобігає ускладненням і зменшує біль до прибуття медичної допомоги.

При переломі ключиці потрібно:

• підкласти м’який валик (з бинта, тканини чи вати) в пахвову ділянку;

• зігнуту в лікті руку прибинтувати до тулуба..

Послідовність надання допомоги постраждалому:

• Зупинка масивної кровотечі — щоб запобігти швидкій втраті крові й смерті.

• Відновлення прохідності дихальних шляхів — звільнити рот і горло, за потреби перевести у стабільне положення.

• Забезпечення адекватного дихання — контроль і підтримка дихання (штучна вентиляція, якщо необхідно).

У базовому алгоритмі серцево-легеневої реанімації головною ознакою зупинки серця вважається відсутність дихання (або наявність лише поодиноких агональних вдихів).
Тому якщо постраждалий не дихає — потрібно негайно розпочати СЛР.

Під час серцево-легеневої реанімації (СЛР) натискання на грудну клітку виконують з частотою приблизно 100 разів на хвилину (допустимий діапазон 100–120/хв).

Правильне співвідношення при серцево-легеневій реанімації у дорослих:

• 30 натискань на грудну клітку

• 2 вдихи штучного дихання..

При опіках із пухирями потрібно:

• не пошкоджувати пухирі;

• накласти на місце опіку чисту стерильну пов’язку;

• зафіксувати її обережно, без додаткового тиску на уражену ділянку.

Найбільш правильна допомога при опіку:

• припинити дію полум’я чи високої температури;

• охолодити місце опіку прохолодною водою (10–15 хв);

• накласти чисту стерильну марлеву пов’язку без тиску.

Ці дії зменшують ушкодження тканин та ризик інфекції..

Серцево-легеневу реанімацію припиняють, якщо у постраждалого з’явилися ознаки життя — відновилося дихання чи він прийшов до свідомості.
У такому випадку постраждалого переводять у стабільне положення та контролюють його стан до приїзду медиків..

Якщо джерело масивної кровотечі чітко видно, джгут потрібно накласти на 5–7 см вище рани, але не на суглоб.
Це забезпечує ефективне перекриття судини та зупинку кровотечі..

Якщо в рані є стороннє тіло, його не можна виймати, щоб не посилити кровотечу чи пошкодження.
Потрібно накласти пов’язку навколо предмета, зафіксувати його в стабільному положенні й чекати медичної допомоги.

У мотоцикліста, який перелетів через перепону, перш за все підозрюють травму шийного відділу хребта. Це одна з найчастіших і найнебезпечніших травм у таких випадках, адже різкий удар чи перегин шиї може призвести до ушкодження спинного мозку й паралічу.

Кровоспинний джгут затягують доти, поки кровотеча повністю не зупиниться.
Недостатнє затягування лише посилить кровотечу, тому важливо контролювати результат одразу після накладання.

Якщо людина без свідомості, але травм немає, її потрібно перевести у стабільне (бічне) положення. Це допомагає:

• запобігти западінню язика;

• уникнути потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи;

• підтримати вільне дихання до приїзду швидкої.

При масивній артеріальній кровотечі порядок дій такий:

• Накласти кровоспинний джгут вище місця поранення.

• Зафіксувати час накладання (записати й прикріпити до одягу потерпілого).

• Викликати екстрену медичну допомогу (103).

Першочергово при наданні допомоги після ДТП потрібно переконатися, що немає небезпеки для себе, постраждалого та оточення. Лише після цього можна переходити до подальших дій — виклику швидкої та надання допомоги.

При кровотечі з рани на шиї найефективніший метод — пальцеве притискання рани.
Джгут накласти неможливо, тому прямий тиск пальцями чи долонею через стерильну серветку є єдиним способом швидко обмежити втрату крові до прибуття медиків.

Якщо джерело масивної кровотечі на кінцівці не видно, джгут потрібно накласти максимально високо на кінцівку.
Це перекриває притік крові до всієї ураженої ділянки й дозволяє швидко зупинити кровотечу..

При отруєнні випарами бензину потрібно:

• негайно винести постраждалого на свіже повітря;

• зігріти його та забезпечити спокій;

• якщо немає дихання — розпочати штучне дихання та викликати швидку допомогу.

Це допоможе зменшити дію токсичних парів і підтримати життєві функції..

При ураженні шкіри електролітом потрібно негайно й тривало промивати уражені ділянки великою кількістю проточної води.
Жодних інших речовин чи розчинів застосовувати не можна — тільки вода..

У разі харчового отруєння в дорозі потрібно:

• зупинитися, щоб не наражати себе та інших на небезпеку;

• випити багато рідини для виведення токсинів;

• викликати блювоту (якщо людина при свідомості та немає судом/втрати свідомості);

• прийняти активоване вугілля або інший сорбент.

При забої живота потрібно:

• забезпечити постраждалому повний спокій (покласти, обмежити рухи);

• на забиту ділянку накласти холод (лід чи холодний компрес через тканину)..

Пояснення до питання буде додане найближчим часом""

При термічному опіку в дорозі потрібно:

• вивести потерпілого із зони дії високої температури;

• на місце опіку накласти суху асептичну пов’язку або чисту бавовняну тканину;

• стежити, щоб пов’язка не тиснула на ушкоджені ділянки.

При нападі стенокардії в дорозі потрібно:

• забезпечити доступ свіжого повітря, розстебнути тісний одяг;

• посадити або покласти хворого у зручне положення;

• дати таблетку нітрогліцерину чи валідолу під язик;

• контролювати стан і за потреби викликати швидку допомогу.

При переломі кінцівки потрібно обов’язково зафіксувати її за допомогою шини чи будь-якого підручного предмета (дошка, палиця тощо).
Фіксація має охоплювати два суглоби — вище і нижче перелому, щоб запобігти зміщенню уламків і зменшити біль..

Алкоголь уповільнює роботу нервової системи, через що у водія:

• збільшується час реакції на дорожні ситуації;

• знижується концентрація уваги та координація;

• підвищується ризик ДТП.

Найбільш небезпечна кровотеча — артеріальна, оскільки:

• кров витікає під високим тиском, швидко й пульсуючим струменем;

• за лічені хвилини може настати критична крововтрата та смерть;

• потребує негайного зупинення (джгут, тиск на рану, тампонування).

Масивну артеріальну кровотечу найчастіше зупиняють накладанням кровоспинного джгута вище місця поранення. Це швидкий і надійний спосіб тимчасово припинити втрату крові до прибуття медиків.

Венозну кровотечу зазвичай зупиняють накладанням тиснучої пов’язки без необхідності застосування джгута. Це дозволяє притиснути вени, сповільнити або повністю зупинити витікання крові.

Артеріальна кровотеча має такі ознаки:

• кров пульсує у такт серцю;

• витікає швидко, під тиском;

• має яскраво-червоний колір через високий вміст кисню.

Це робить її найбільш небезпечною для життя.

Венозна кровотеча характеризується тим, що кров:

• витікає повільніше, без пульсації;

• має темно-червоний (вишневий) колір через низький вміст кисню.

Якщо джерело масивної кровотечі на кінцівці не видно, джгут накладають якнайвище на кінцівку.
Це дозволяє перекрити притік крові до всієї ураженої ділянки й запобігти швидкій втраті крові..

Постраждалому з травмою грудної клітки слід надати зручне положення, у якому йому найлегше дихати.
Зазвичай це напівсидяче положення або положення на боці на ураженому боці, щоб зменшити біль і полегшити дихання.

Якщо у дорослого раптово зупинився кровообіг і немає дихання, потрібно:

• негайно викликати швидку допомогу та виконувати вказівки диспетчера;

• розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР) — натискання на грудну клітку з частотою 100–120 разів/хв.

При опіках із пухирями потрібно:

• не проколювати та не пошкоджувати пухирі;

• охолодити місце опіку (під прохолодною водою 10–15 хв);

• накласти стерильну суху марлеву пов’язку, яка не тисне на тканини.

При наданні допомоги постраждалим із термічними опіками насамперед враховують ступінь пошкодження шкіри та м’яких тканин. Від цього залежить подальша тактика: охолодження, накладання пов’язки, необхідність госпіталізації.

Пошкодження шкіри та м’яких тканин під дією високих температур називається термічний опік.

Це невідкладний стан, що потребує швидкої допомоги: охолодження ураженої ділянки, накладання стерильної пов’язки та запобігання інфекції.

Якщо пухирі при опіку випадково пошкоджені, потрібно:

• накласти стерильну суху марлеву пов’язку,

• стежити, щоб вона не тиснула на уражену ділянку.

1. Не можна витягати сторонній предмет!

2. Видалення предмета може спричинити сильну кровотечу, оскільки він може перекривати пошкоджені судини та внутрішні органи.

3. Видалення може також погіршити травму та призвести до шоку або смерті.

2.Правильна тактика – фіксація предмета

• Фіксуємо предмет, щоб він не зміщувався та не завдавав додаткових пошкоджень.

• Використовуємо стерильні серветки або бинт навколо предмета.

• Обережно закріплюємо пов’язку, уникаючи тиску на сам предмет.

3.Контроль стану постраждалого

• Стежимо за свідомістю, диханням і пульсом.

• Викликаємо екстрену (швидку) допомогу за номером 103.

• Не даємо їжу або воду.

Швидке та сильне витікання крові з рани свідчить про масивну зовнішню кровотечу, яка становить пряму загрозу життю. У такому випадку першочергово потрібно негайно зупинити кровотечу (тиснуча пов’язка, прямий тиск, турнікет тощо).

Відкритий перелом кінцівки можна розпізнати за такими ознаками:

• є рана в місці перелому;

• спостерігається кровотеча з цієї рани;

• у рані видно уламки кістки.

Це відрізняє відкритий перелом від закритого, де шкіра не пошкоджена.

При ранах голови заборонено:

• пальпувати рану (мацати чи «перевіряти» глибину);

• натискати на неї (ризик пошкодження мозкових структур);

• заливати антисептики у рану (можна лише обробити краї).

Допустимо лише накласти стерильну пов’язку без надмірного тиску та чекати медиків.

Якщо кістка зламана, але шкіра над місцем перелому залишається цілою, це називається закритий перелом. На відміну від відкритого, рани та уламків кістки назовні немає.

Відкритий перелом – це відкрите ушкодження м'яких тканин зі зламаною кісткою всередині.

Відкритий перелом – разом із переломом кістки є пошкодження шкіри та м'яких тканин у проєкції перелому, що може призвести до інфікування рани та ускладнень.

При закритому переломі необхідно діяти комплексно, щоб мінімізувати біль, уникнути ускладнень і забезпечити безпечне транспортування постраждалого до медичного закладу.

1.Допомогти постраждалому прийняти зручне положення

• Це допоможе зменшити біль і запобігти додатковим пошкодженням.

• Не слід примушувати його рухати кінцівкою або ставати на неї.

2.Іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку

• Використовується стандартне обладнання (шини) або підручні засоби (наприклад, дошки, ремені, одяг).

• Іммобілізація має включати два сусідні суглоби (вище і нижче місця перелому).

3.Всі дії є необхідними, тому правильна відповідь – "Усі відповіді правильні."

!Важливо також викликати швидку допомогу (103) та слідкувати за загальним станом постраждалого.

Під час ДТП першочергово важливо не кидатися відразу до постраждалого, а оцінити ситуацію та переконатися у власній безпеці, адже якщо рятувальник сам потрапить у небезпеку, допомогти він вже не зможе.

1. Оцінка місця події. Переконатися, що немає загрози для життя та здоров’я: вогонь, дим, витік пального, рух транспорту, уламки скла чи металу.

2. Безпека для оточення. Якщо є ризик, потрібно позначити місце аварії (аварійний знак, увімкнена «аварійка»), щоб уникнути нових зіткнень.

3. Безпека для постраждалого. Переконатися, що його можна оглядати та надавати допомогу, не піддаючи додатковій небезпеці (наприклад, якщо авто може зайнятися — обережно перемістити).

4. І тільки після цього — перейти до безпосереднього надання домедичної допомоги: перевірка свідомості, дихання, зупинка кровотечі, фіксація положення тощо.

"Шок у постраждалого може виникнути через:

• масивну зовнішню кровотечу;

• внутрішню кровотечу;

• серцевий напад (різке порушення роботи серця).

Усі ці стани ведуть до критичного порушення кровообігу та потребують невідкладної допомоги."

При підозрі на шок потрібно:

• негайно викликати екстрену допомогу та виконувати вказівки диспетчера;

• знайти й усунути причину шоку, якщо це можливо (зупинити кровотечу тощо);

• надати потерпілому протишокове положення: покласти на спину, підняти ноги (якщо немає травми хребта чи таза), забезпечити тепло та спокій.

Водій, причетний до ДТП, де є потерпілі, насамперед зобов’язаний:

• вжити заходів для надання домедичної допомоги;

• викликати швидку допомогу;

• якщо зробити це неможливо — звернутися по допомогу до інших осіб і організувати доставку потерпілих до закладу охорони здоров’я.

Це його пряма юридична та моральна відповідальність.

При масивній зовнішній кровотечі з кінцівки першочергово потрібно:

• якнайсильніше натиснути на рану руками (через тканину чи стерильний матеріал, якщо є);

• одразу ж накласти тиснучу пов’язку, щоб зупинити кровотечу.

Це дозволяє максимально швидко зменшити втрату крові до прибуття медиків.

Якщо після накладання джгута кровотеча не зупинилася, потрібно:

• посилити тиск уже накладеного джгута;

• або накласти ще один джгут вище;

• паралельно можна затиснути рану руками чи виконати тампонування, утримуючи до приїзду швидкої.

Мета — максимально швидко зупинити втрату крові.

При масивній кровотечі з рани в основі шиї накласти джгут неможливо, тому першочергово потрібно:

• здійснити прямий (максимально можливий) тиск на рану руками чи через стерильну серветку;

• утримувати тиск до прибуття швидкої допомоги.

Це єдиний спосіб швидко обмежити втрату крові в такій зоні.

Масивна зовнішня кровотеча є однією з найнебезпечніших ситуацій при ДТП, оскільки людина може втратити критичний об’єм крові за лічені хвилини. У пахвових ділянках (як і в пахових) важко застосувати стандартний турнікет, адже там розташовані великі судини і місце анатомічно незручне для накладання.

Тому найпершою та найефективнішою дією буде прямий тиск на рану:

• притиснути джерело кровотечі пальцями чи долонею (бажано через стерильну серветку, тканину або перев’язувальний матеріал);

• можна використати так званий «гемостатичний засіб» або щільно тампонувати рану, якщо є можливість;

• головна мета — негайно зупинити або максимально зменшити втрату крові до прибуття медиків.

Серцево-легеневу реанімацію (СЛР) припиняють до приїзду швидкої, якщо:

• з’явилися ознаки життя (дихання, свідомі рухи);

• виникла загроза життю для рятувальника чи постраждалого;

• рятувальник зазнав сильного фізичного виснаження і більше не може продовжувати СЛР.

У разі ДТП з підозрою на травму голови найнебезпечнішим є ризик ушкодження шийного відділу хребта. Навіть невеликий рух головою чи шиєю може призвести до додаткових ускладнень — зсуву хребців, пошкодження спинного мозку та паралічу.

Тому першочергове завдання — забезпечити нерухомість шийного відділу хребта постраждалого до приїзду медиків. Це можна зробити руками (фіксуючи голову з двох боків), використавши підручні матеріали (наприклад, згорнуті рушники чи одяг), або спеціальними шинами, якщо вони є.

При ранах голови потрібно:

• накласти стерильну марлеву пов’язку;

• зафіксувати її обережно, без сильного тиску;

• не виймати сторонні предмети з рани;

• контролювати стан постраждалого до приїзду швидкої.

Ознаки тупої травми живота:

• забої або гематоми на передній чи боковій стінці;

• біль у ділянці живота, що може посилюватися при пальпації чи русі.

Ці симптоми свідчать про можливе внутрішнє ушкодження, тому потрібен негайний медичний огляд.

Основні ознаки гострого інсульту:

• раптова асиметрія обличчя (вираз обличчя змінюється, кут рота «падає»);

• раптова слабкість чи оніміння руки або ноги з одного боку тіла;

• раптове порушення мовлення чи розуміння простих слів/команд.

Ці симптоми вимагають негайного виклику швидкої допомоги.